Нещодавно мій брат Назар сказав нам, що б хотів познайомити нас зі своєю дівчиною Та додав, що згодом хотів би зробити їй пропозицію, тому вирішив, що треба нам зустрітися.
Ми з мамою куховарили пів дня, готуючись до приходу майбутньої невістки. Старались, прибирали, готували. І ось, прийшла ця довгоочікувана мить.
Коли Ліна прийшла до нас в гості, то одразу зрозуміли, що смак в мого брата просто чудовий. Та й по недовгій розмові зрозуміли, що дівчина дуже вихована, скромна та розумна.
Ми сіли за стіл та почали розмовляти та знайомитись. Але ми з мамою тали помічати доволі дивну поведінку Ліни. Вона нічого не їла, якось дивно дивилась на цю всю їжу та весь час хотіла щось тихенько сказати Назару, але так, щоб ми точно не почули.
Мама не витримала та запитала від цікавості:
– Ліно, вибач, може ми тобі чимось не вгодили в їжі, чи може не добре стало? – хвилюючись запитала ненька.
Ліна набрала повітря в груди та, з червоним обличчям, що явно показувало її сором’язливість за те, що зараз скаже щиро, відповіла:
– Розумієте, я не хотіла вас ображати, бо ж розумію, як ви старались все це готувати. Проте я не можу таке їсти. Не подумайте нічого такого, просто в дитинстві мене весь час годували дуже жирною їжею і в підсумку в мене став накопичуватись холестерин в судинах. Утворився корок та я мало не покинула цей світ в підлітковому віці. З тих пір я не можу дивитися на жирне. Мені страшно стає. Ще раз вибачте.
І вся червона й зі сльозами на очах Ліна вибігла з кімнати. Я бачила, що вона старалась не образити нас, але ніяк не очікувала почути таку історію. Ми з мамою та Назаром переглянулись й пішли за Ліною, яка плакала в коридорі.
Ми поговорили та владнали ситуацію, але з тих пір й самі стали переглядати свій раціон. І тепер, якщо Ліна приходить в гості – готуємо такі страви, які сподобаються їй і окремо щось для себе.
Все ж людина вона чудова та дуже вихована, то ж чому не поставитись з розумінням до її особливостях в харчуванні?
