Старого Михалича знали у нас в селищі всі — старий був кращим бджолярем в окрузі, разом зі своєю дружиною вони тримали величезну пасіку на лісовому хуторі, кілометрів за десять від нашого селища.
Хоча під час Великої Вітчизняної війни старий Михалич на фронті не воював, роками не вийшов, було йому тоді років 13, напевно, всі знали, що старий, тоді ще хлопчиськом, з першого ж дня, коли в лісах був сформований партизанський загін, партизанив.

Там, в партизанському загоні, Михалич і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Нюркою. Сміхотлива дівчисько стала вірним бойовим товаришем Івана, з них вийшов відмінний кулеметний дует.

Через всі жахи війни пройшли Ванька і Нюрка, але зберегли не тільки життя, але і дружбу, яка після війни перетворилася в любов.
Коли вони досягли повноліття, одружилися і утворили міцну сім’ю.

Ваня і Нюра працювали в колгоспі, були на хорошому рахунку. Ще в 1960-х роках Іван завів пасіку, спочатку так, пару вуликів взяв, заради інтересу, а потім втягнувся, сподобалося. Пасіка поступово захопила Михалича, його вже так до того часу називали, і в підсумку розрослася до 20 вуликів.

У 1980-х роках, коли діти у Михалича і Нюрки виросли, було вирішено поставити роботу на новий рівень Іван купив старий хутір в лісі, поставив там пасіку на галявині, і серйозно зайнявся бджільництвом. В кінці 1980-х років мед Михалича був відомий на всю округу, а самі старі кожні вихідні продавали його на селищному базарі, з чого мали непогані гроші.
Так, а тепер, в 1990-х роках, люди похилого віку вирішили поставити справу на широку ногу, стати фермерами, як то кажуть поставили ще штук 50 вуликів, найняли помічника собі. Ось тільки помічник виявився гнилою людиною, вирішив він навести на старих рекетирів міських, за частку. Розповів, що й до чого, ну, рекетири в один прекрасний день і прикатили на двох іномарках до хутора. Здорово, синки, за медом приїхали? Зустрів приїжджих старий Михалич. За часткою ми, старий, до тебе приїхали, будеш тепер нам в місяць платити штуку баксів, а ми тебе захищати будемо від бандитів! Чорт би побрав вас, бандитів тут ніяких і ніколи не бувало! Посміхнувся дід. Коротше, дід, через три дні ми приїдемо, щоб було шість косарів баксів за півроку вперед, інакше згорить твоя дачка синім полум’ям, і вулики теж в багаття підуть!
Зібралися рекетири, та поїхали, а дід бабку покликав, та стали вони думати, що робити. Бабка відразу сказала, що міліцію треба кликати на допомогу, та Михалич розумний був, розумів, що до чого: Ну, приїде сюди міліціонер, подивиться, що так як, але не стане ж він тут чергувати цілодобово! А чи багато часу треба, щоб бензину нам на ріг хати хлюпнути та сірник піднести? Ні, тут треба самим діяти, пам’ятаєш, як ми після війни схованку зробили? Прийшов час його відкопувати!
Через три дні приїхали рекетири, як і обіцяли. Ще б пак, вони не приїхали, коли такий жирний шматок замаячив на горизонті! Ось тільки ніхто зустрічати братків не вийшов, дід з бабою сховалися на горищі, та спостерігали за бандитами, підготувавши їм кілька сюрпризів. Гей, дід, виходь, та гроші неси! Якщо не вийдеш, так ми самі візьмемо, що нам сподобається, а за грошима все одно приїдемо, та ще тебе і на лічильник поставимо! Крикнув головний рекетир.
Тихо на хуторі, тільки бджоли гудуть, та пташки лісові співають Пішли, пацани! Махнув рукою головний рекетир.
Не встигли бандити пройти пару кроків по стежці до будинку, як пролунав вибух, ватажок наступив на міну.
Рекетири помчали в сторони, рвонула ще одна міна, ще двоє людей впали. Що залишилися в живих кинулися до своїх автомобілів. З горища загуркотів кулемет Максим баба Нюра, яка зберегла гострий зір, не дивлячись на роки, працювала першим номером кулеметного полку, дід подавав стрічку.
Буквально за хвилини кулемет зрешетив два позашляховика і Мерседес рекетирів, жоден з пацанів не повернувся живим. А діда з бабою потім виправдали, час тоді такий був, та й синок допоміг полковник міліції. Якби не синок, невідомо, чим би все закінчилося, швидше за все, посадили б старих, такі у нас закони, на жаль. Хоча, наскільки я пам’ятаю той час, міліція тоді особливо в усі ці розбірки не втручалася, їм то що, менше рекетирів, простіше працювати.