У мене багато братів та сестер, я в сім’ї найстарший. Відповідно саме мене вважали нянькою молодших братів та сестер. Разом нас п’ятеро, проживали ми в селі.
Мій молодший брат народився через два роки після мене. Дитинства у мене майже не було. Коли я трішки підріс, від мене стали вимагати терміново подорослішати, щоб допомагати виховувати інших дітей.
У мене не було часу погуляти з друзями, я просив батьків записати мене на футбол, але вони мені відмовили. Казали, що немає грошей та й у мене немає часу на гурток. Нікому до мене не було діла.
Після того, як я допомагав батькам по господарству, я йшов доглядати за братами та сестрами, крім того, від мене вимагалося ще й гарно навчатися в школі.
Я з нетерпінням очікував коли я закінчив школу та зможу вступити до університету. Батьки були проти мого вступу казали, що не буде кому доглядати за дітьми. Я сказав, що мій молодший брат може все робити та й поїхав навчатися.
Звичайно, мене назвали невдячним егоїстом і тому подібне. Але я вважаю, що маю право на здобуття освіти.
Згодом батьки змиритися з тим, що я навчаюся. Після закінчення університету я пішов на роботу та мою першу зарплатню розділили до того, як я її отримав. Батьки писали мені цілий список що я маю купити. Я відмовився виконувати їхні забаганки винайняв собі окреме житло та з’їхав від них.
Грошей катастрофічно не вистачало. Іноді я навіть лягав спати голодним та згодом мої справи пішли вгору.
Я познайомився з хорошою дівчиною, ми почали зустрічатися. Згодом я запропонував Марії одружитися, у нас народилася дитина.
Щоб налагодити стосунки моїх рідних з Марією та донькою, я вирішив приїхати до них на Різдво. Я вважав, що в таку святкову пору забуваються усі негаразди. Купили гостинців та подарунків для всіх, проте ледь я переступив поріг, як на мене посипалися образи та звинувачення.
Складалося враження, що щороку мої рідні стають все гіршими та гіршими. Ми залишили подарунки та поїхали додому.
Добре, що у мене є нова сім’я: це моя дружина та донька.
