Я завагітніла на першому курсі. Мій хлопець тоді навчався на третьому курсі.
Поки не було видно живота, ми одружилися. Ніхто з моїх одногрупниць не вірив, що ми довго будемо разом. У нас Назаром різні темпераменти, тож ми постійно сварилися.
Хоча на перших порах це було більш-менш. Назар влаштувався на роботу, а я навчалася в університеті аж до самого народження дитини.
Після того, як народилася донечка, все пішло коту під хвіст. Мені прийшла доволі велика сума декретних і ми з Назаром їх витратили в перший тиждень. Тоді ми ще не вміли користуватися правильно грошима. Я вважала, що заслужила на ці гроші та витрачала їх на свої потреби, адже я 9 місяців ходила вагітною, а потім в мене ще були пологи, крім того у мене змінилася фігура. Потрібно було себе якось порадувати.
Тоді ми ще проживали з батьками Назара. Вони дуже добрі люди та допомагали дивитися за дитиною.
Нам не вистачало грошей, я звикла, що батьки мене усім забезпечують, вони заробляли достатньо грошей. А Назар влаштувався на таку роботу, де мало платять.
Нам не вистачало грошей на покупку одягу для дитини. Речі, які нам дарували, мені не подобалось, я вважала, що наша донька має одягатися лише в брендовий одяг. Дитину потрібно привчати до гарного життя ще змалечку і тоді вона все життя буде жити в достатку.
Ми з Назаром залізли в борги. Та я була впевнена, що він має з усім впоратись.
Як потім виявилося, я переоцінила його можливості. Так само, як і я, Назар не був готовий до сімейного життя та до батьківства. Свою зарплатню він витрачав на прогулянки з друзями та на пиво.
Ми розлучилися та ще й досі виплачуємо борги. Більше ніхто не хоче нам допомагати грошима. Коли я прошу гроші на речі для дитини, то мої родичі кажуть, що краще самі придбають одяг, але це будуть не брендові речі.
Я перестала спілкуватися з такими родичами, бо вважаю, що вони жалібні.
Мабуть, доведеться шукати нового чоловіка, який заробляє більше.
