Це сталося зовсім не давно, коли їхав додому до батьків. Я приїхав на вокзал за квитками.
Купивши квиток я пішов в зал очікування, і побачив як старенька порпалась в смітнику. Я хотів пройти повз, але щось йокнуло в грудях.
-Бабуль, у Вас щось трапилося? запитав я. Вона подивилася на мене.
Вигляд у неї був не дуже, видно що вона не давно плакала, очі були вологими.
-Ні, онучок, все добре, просто їсти хочеться відповіла мені, і продовжила далі порпатися.
Я пішов в магазин і купив їй поїсти. І повернувся до неї. В руках у неї був сік.
-Ось, візьміть, будь ласка! сказав я, простягаючи пакети з продуктами.
-Ой, не варто онучок, дай Бог тобі здоров’я, тобі і твоїм близьким сказала мені бабуся з її очей покотилися сльози. Поки був у мене час, я вислухав її історію.
Виявляється, що рідна дочка її вигнала з дому. У доньки коханець і дві доньки. А також син, який живе в Москві. Син нічого не знає, сказала мені бабуся. Ще небагато поговоривши, я дав їй тисячу і поїхав додому. І поки їхав, мене не покидали думки. Як можна вигнати рідну маму?
Я цього не розумію. Адже батьки це люди, які дали життя! Тільки за це потрібно говорити спасибі а вигнати свою маму з дому, на вулицю-цьому немає, жодного виправдання! А як ви думаєте? Приїхавши назад, більше бабусю я не бачив. Сподіваюся що у ній все добре ..
