Ми одружилися з Олексієм внаслідок сильного та щирого кохання, тому я ніколи ні до кого його не ревнувала. Проте, коли мій чоловік прямо з порогу ошелешив моєю заявою, я зрозуміла, що дуже у ньому помилилася.
– Я йду, – сказав Олексій.
– Ну то хліба по дорозі додому купи, добре? – відповіла я вважаючи, що він скоро повернеться.
– Я йду назавжди, речі потім заберу.
Після того, як за моїм чоловіком зачинилися двері, я зрозуміла, що Олексій налаштований серйозно. Мені було дуже бридко про нього згадувати, навіть плакати не хотілося.
Олексій приїхав за речами та не один. З ним прийшла його нова кохана. На вигляд їй було ледь за двадцять та ця нахаба навіть не роззулася. Згодом Кароліна заявила, що за один раз вони не заберуть все майно, доведеться приїхати ще декілька разів.
– А це нічого, що я тебе чую, – відповіла я, – тебе вчили вітатися та роззуватися біля порогу?
– У Вас не вийде забрати Льошу назад, вчиться гідно програвати.
– Залиш собі свого Льошу та покиньте приміщення якнайшвидше.
Того разу Олексію не вдалося забрати нічого з речей, він мусив втихомирити свою нову пасію. Я відчувала себе наче уві сні, наче це все відбувається не зі мною. Лягаючи спати я думала, що зранку я прокинуся та все буде так, як і колись.
Але так, як колись уже бути не могло. Настав новий ранок, а з ним і нове життя. Я прокинулась, на автоматі зібралася та пішла на роботу. Повернувшись додому помітила, що вдома зовсім порожньо. Під час моєї відсутності заїжджав Олексій та все забрав навіть те, що він мені колись подарував.
Посеред кімнати самотньо стояв стілець. Це все, що залишив мені колишній чоловік. Наче між нами нічого й не було. Голі стіни тиснули на мене та нагадували палату у психлікарні, я не могла знаходитися в цьому приміщенні. Від побаченого мені стало так гірко, що я сіла на той стілець та розплакалась.
Проте ніч найтемніша перед світанком. Раптом в мої двері постукали.
Прийшла моя свекруха, мама Олексія. Я розплакалась ще більше. Ледь перевівши подих, я розповіла що відбулося зі мною. Галина Михайлівна була неприємно здивована поведінкою її сина. Не так вона його виховувала. Жінка сказала, що так просто це не залишить.
В день, коли нас мали розлучити, стояла просто жахлива погода: падав мокрий сніг, віяв сильний прохолодний вітер, а під ногами була каша. Ось саме вона відображала те, що останнім часом відбувалося в моїй душі до тих пір, поки мені не допомогла свекруха.
Коли я під’їхала до приміщення, то побачила, що Олексій стоїть поруч з Кароліною та вона його у чомусь переконує. По виразу обличчя було видно, що хід розмови йому не дуже подобається.
Я вийшла із дорогого авто в дорогому одязі. Олексій аж рот відкрив від здивування, а Кароліна раптом замовкла. Вона дивилася на мене з неприхованою заздрістю.
– Звідки у тебе гроші на авто? – запитав мій колишній чоловік.
– Твоя мама подарувала в якості моральної компенсації за те, що ти мене покинув. Крім того, твоя частка в бізнесі тепер належить мені.
– Що?! – скрикнула коханка мого чоловіка та швиденько поцокала каблуками в іншому напрямку.
